top of page

Секрети "оскароносця" Крістофера Гемптона


21 липня в одеському кінотеатрі “Родина” в рамках Літньої кіношколи 7-го Одеського міжнародного кінофестивалю відбувся майстер-клас голови журі міжнародної конкурсної програми, британського сценариста, драматурга та режисера, володаря премії “Оскар” та BAFTA за кращий адаптований сценарій до фільму “Небезпечні зв'язки” (1989) Крістофера Гемптона. Спікер так само привіз на фестиваль картину за новим сценарієм “Алі та Ніно” (2016).

Писати Гемптон почав з 17 років для театру Оксфордського університету. І вже у 20 років він стає наймолодшим драматургом в історії, п'єси якого ставилися на сцені театрів Вест-Енду. Окрім написання власних текстів, також працював над адаптованими сценаріями до відомих творів та займався їхніми перекладами, одним з яких є “Ляльковий будинокГенріка Ібсена, який і стає його першим сценарієм в кар'єрі.

“У фільмі легко перейти від Одеси до Гонконгу — колізії можуть бути непередбачуваними … Для тренування над своєю справою я придбав 5 сценаріїв Гарольда Пінтера, які були для мене справжнім досвідом та уроком” - згадує Гемптон. - “За перші 10 років сценарної роботи я власне нічого гідного й не написав, бо довго шукав натхнення та чудовий сюжет. І врешті я зрозумів, що свободою сценарної роботи є вміння знайти якийсь момент, який підкаже тобі історію, яку хочеться розповісти”.

У кінці 70-х — початку 80-х років Крістофер починає працювати та будувати контакти з такими режисерами як Фред Ціннеманн, Максиміліан Шелл (адаптований сценарій до “Казок Віденського лісу”(1979)), Майк Нюєлл (адаптований сценарій до “Гарний батько” (1986)), оператором “Баррі Ліндона” Стенлі Кубрика Джоном Волкоттом.

Відомий режисер-баталіст Девід Лінн запропоновував Гемптону написати сценарій до роману “НостромоДжозефа Конрода, українця за походженням, який збирався потім зняти. Гемптон цілими днями працював в офісі режисера і коли текст був готовий, за місяць до зйомок у віці 83 років Лінн помер і про знімання довелося забути.

“Коли пишеш для театру — твої тексти мудро та раціонально ставляться на театральних підмостках. Написання для кінофільмів можна порівняти з рулеткою, коли сидиш в очікуванні того, чи випаде те омріяне число - та омріяна надія екранізувати свій твір. Усього я написав 50 сценаріїв, 18 з яких вдалось екранізувати."

“Створення сценарію — бачити усю глядацьку доріжку через фільм”

Найбільш успішним проектом Гемптона виявився фільм “Небезпечні зв'язки” (1988) за романом Шодерло де Лакло — перший фільм який британець Стівен Фрірз ставив для Голлівуду, а особливо для студії Lorimar Film Entertainment, яка вирішила у випадок банкрутства зняти незвичне для Штатів кіно. 1 січня 1988 року Гемптон дав свій сценарій, над яким ще давно працював, Фрірзу і той почав знімати. Пізніше ця картина стала лауреатом багатьом конкурсів та одною з найкращих британських стрічок.

“Фрірз завжди наполягав на постійній присутності сценариста під час зйомок, хоча деякі режисери цього не люблять “ - наголошує Гемптон. - “Коли я працював з молодим Джо Райтом над “Спокутуванням” він не бажав бачити мене не знімальному майданчику, хоча для кожного сценариста це є неабияким досвідом, повірте! Коли ми зі Стівеном знімали “Небезпечні зв'язки” були деякі випадки, коли Фрірз сам запитував в мене, як актор має зіграти в цій сцені чи яка в нього має бути репліка, бо, як він зауважував, “я ж сценарист!”. І одним з таких тестів було 40 секунд на роздумування, що має сказати героїня Мішель Пфайферр перед смертю ...”

Після цього пан Гемптон згадував як йому давали жадану статуетку на “довгій” церемонії “Оскар” у 89 році. Британський сценарист думав що почуватиме себе більш владним та спритним, водночас це підтвердилось тільки через 6 років у його дебютній режисерській роботі “Керрінгтон” , яка отримала дві каннські нагороди.

“Я не хотів знімати “Керрінгтон”, мені запропонували це продюсери. Оскільки я не був навчений цьому, мені довелося вчитися за книжкою-помічником про режисерське ремесло. І одразу хочу попередити вас, що в майбутньому вас, сценаристів, теж примусять знімати самим за своїм сценарієм, і від цього нікуди не подінешся, бо це теж є важливою практикою у кіно! Це пекельна праця виробництво у Голлівуді! ”.

“Має бути чітка дисципліна — писати щодня навіть якщо тобі погано. Я приділяю цьому 5-6 годин після перечитування пошти та ланчу, і стараюся писати швидко через відповідний режим. Одразу виділяйте, що має відбуватися на початку, середині та чим закінчуватиметься ваш твір.

Як режисер-початківець ти маєш, також, готуватись до кожного кадру та епізоду. Максимально швидко пишіть свій сценарій — чим швидше ви пишете, тим воно енергійніше виходить на екран. Не будьте лінивими, в сценарії має бути помітною сильна енергія, яку ви віддаєте з зазором, пробиваючи її на фінальний етап створення фільму."

“Інша дисципліна — адаптації для романів та п'єс. Написання для театру дуже відрізняється від кіно. І для підтримання духовної краси та насиченості театру ви маєте писати ледь не щоночі по п'єсі “

Також Гемптон згадав як він надсилав оригінальний сценарій “Небезпечний метод” канадському режисеру Девіду Кроненбергу та як той економно й швидко вивчав кожну сцену і зробив багато правок, з якими пану Крістоферу врешті довелось погодитись.

“Не треба читати якісь книжки про сценарну справу — це все догматика, якою захоплюються в Голлівуді! Пишіть як умієте, пишіть під акторів, яких ви бачите в кадрів, пишіть і вмійте візуалізувати свій текст, не дивлячись на те що в режисера буде власне бачення щодо цього … Синопсис — це сухий маленький лист, це ніщо, тому я їх і не люблю і не вмію писати. Почніть писати з малого, не зважаючи на кошти та якісь обмеження, пишіть аби досягти визнання у великих ділах!”

Окремо як візуальний приклад Гемптон показав уривки зі своїх фільмів “Небезпечні зв'язки” (1988), “Секретний агент” (1996), “Мріючи про Аргентину” (2003) та “Небезпечний метод” (2011) із найсуттєвішими сценами та дав їм короткий коментар.

Picture source: http://espreso.tv/news/2016/06/15/zhuri_odeskogo_kinofestyvalyu_ocholyt_volodar_quotoskaraquot

Цікаво знати
bottom of page