6 правил Джессі Мосса як стати успішним документалістом

21 травня, в Американському домі у Києві пройшов ряд майстер-класів у рамках новітнього фестивалю американського кіно про незалежність, що проходить у трьох українських містах — Києві, Львові та Харкові.

До столиці завітав режисер-документаліст Джессі Мосс, що презентував свою стрічку “Overnighters” (“Дах над головою”) у кінотеатрі “Київ”.

Джессі Мосс в історичному коледжі вивчав політологію, а у віці 26 років захопився документальним кіно. Він переїздить до Нью-Йорка, де знайомиться зі своїм майстром Барбарою Капл, яка вчить його поважати документалістику та займатись цим з душею.

Як стати успішним документалістом: 6 правил від Джессі Мосса

1. Взяти на себе ризик. Як це вдалося канатохідцю Філіппу Петті, герою стрічки “Man on the wire”, який зробив перехід на тросі між вежами-близнюками у Нью-Йорку. Це до речі, це є улюбленим фільмом Джессі, де її творці також беруть на себе ризик, роблячи такі небезпечні зйомки на неймовірній висоті. “Будьте хоробрими в собі, це допоможе зробити перший крок … Це зробить вашу історію живою, треба пройти певне випробування ...”;

2. Залучіться необхідною підтримкою. “Не так легко знайти якусь підтримку в США, так само я впевнений як і в Україні … Моєю наставницею була Барбара Капл, яка показувала мені свої стрічки та підказувала, з чого починати”;

3. Віднайди те, що тебе надихає. “Мій перший фільм був про мого однокласника, який видавав себе за іншу людину. Просидівши у в'язниці, у 26 років він вступає до університету зі зміненим іміджем 17-річного юнака … І тепер я думаю, чого він пішов на це, що його примусило? Ці близькі тобі історії надихають тебе на фільмування”;

4. Довіряй власним інстинктам. Знімай так, як ти це розумієш, знайди своє місце, зрозумій сам свою історію. “Я не вчився у школі кіно, я все досягав самотужки … Камеру я взяв у подружки, яку їй же і подарував … Тобі не потрібні мільйон доларів, тобі потрібна лише історія та камера. Працюючи із будь-чим, навіть жорстоким. Цим принципом я користувався при створенні наступних стрічок “Speedo” про гонщика та “Full Battle Rattle” про американських військових у каліфорнійській пустелі”;

5. Тренування на роботі. Вмій знайти підхід до людей, яких знімаєш, роби відповідні договірні вправи. “При створенні “Дах над головою” я покладався лише на себе, знімаючи справжній характер з сильною історією. Я привчив себе до реалій, які я побачив, та перейнявся проблемами, які мучать моїх героїв”;

6. І найважливіше — історія. Май багато ідей для фільму, починай з вивчення психології людини.

Як раз про це і розповідає сюжет картини “Дах над головою” про лютеранського пастора Джея у Північній Дакоті, який давав прихисток у своїй церкві для людей, що переїздили сюди за пошуком роботи та житла на нафтовидобутки. Пастор вислуховує різні історії зовсім не схожих один на одного людей через призму власних почуттів, як вірного християнина, не зважаючи на скарги парафіян та сусідів.

Це і був характер, який шукав Джессі, приїхавши у цей штат на зйомки. Він якраз шукав того, хто найбільш вразить його, буде презентабельним та шанованим у своїх колах. “Коли ми дивимося художнє кіно, нас вражає актор. Так само і в документалці, нас має потрясати реальний герой”.

Ти заглиблюєшся у внутрішній конфлікт свого персонажа із світом, намагаєшся зрозуміти його внутрішню психологію, як він говорить з людьми та бореться за власні переконання. І з цього випливає трансформація цього образу — це був перемінний важкий етап у житті пастора Джея, з чого ми бачимо зміну його емоцій та думок щодо ситуації яка склалась із ним.

Також, Мосс підвів статистику щодо витрат на виробництво свого фільму “Overnighters”, про вимушену економію і ночування у лютеранській церкві, а не в готелі; дистрибуцію стрічку — на фестивалях та національних показах, з чим йому допомагала дружина Аманда, як той же гарант підтримки і як продюсер.

“Кінофестиваль”Санденс” сильно підтримує незалежних кінематографістів, там вони знаходять інвесторів для подальших проектів. Але головне для них не так фінанси, як духовне задоволення від улюбленої справи”.

Під кінець документаліст наголосив, що кожному, хто бажає знімати нехудожнє кіно варто досліджувати світ у пошуках своєї історії. Зробити перший крок, мати бажання, енергію та тотальну свободу.

“Поки ти молодий — ти здатний творити все, що хочеш. Не дарма я та усі мої знайомі починали шукати своє призначення у 26 років … Так і ви, стимулюйте себе, поки молоді, знімати кіно у світі таємниць та любові!”

Так можна і окреслити слоган цієї зустрічі — «твори поки молодий». Коли в тебе є багато можливостей, якими шкода буде не скористуватись у вірному руслі.

* Picture source: http://www.zimbio.com/photos/Jesse+Moss/Tribeca+Film+Festival+Portrait+Studio/hbMOpm20l33