Історія створення фестивалю КІНОСКРИПТ
Минулого року в рамках 8-го Міжнародного літературного фестивалю Форуму видавців у Львові відбулася дискусія
«Сто ідей для кіно», яка стала поштовхом для втілення сценарного фестивалю «Кіноскрипт».
Тому сценаристи та культурні менеджери Олеся Новосад та Оксана Олійник спільно зі Спілкою кінематографістів України задумали створити творчий майданчик з метою об’єднання молодих сценаристів та кінематографістів для сценарної практики, організації фестивалю та майбутніх екранізацій.
Мирослав Слабошпицький (кінорежисер)
Що сьогодні потрібно українським сценаристам для розвитку їхньої сценарної майстерності? Чи читали українські сценарії, які хотіли б відзняти?
Я не маю проблем зі сценаріями, оскільки пишу для себе сам, відповідно, у мене не виникає потреби у сценаристах. Що ж стосується ремесла взагалі, на мій погляд зараз, коли немає дефіциту у голівудських підручниках і семінарах різноманітних гуру - найважливіший пошук оригінальної, по справжньому неочікуваної історії.
Любомир Левицький (кінорежисер)
Чи співпрацюєте з українськими сценаристами, чи слідкуєте за розвитком сценарної майстерні в Україні або ж вважаєте, що цей процес ще не розпочався?
Я, на жаль, ще не прочитав ні одного укр сценарію, який був би жанровим та готовим до виробництва кіно!
Шкіл сценарних немає, які б могли випускати українських сценаристів, тому вся надія на талановитих самоучок, але це все час! Думаю років 5 ще доведеться почекати.
Володимир Войтенко (кінокритик)
Які критерії визначенні рівня сценарної майстерності?
Теоретично можна визначити певні сценарні канони, та й усе давно визначено, але при тому з часом аж ніяк не спостерігаємо відсоткового збільшення числа успішних – у всіх розуміннях – фільмів. І йдеться тут про загальносвітову кінематографічну практику. Гадаю, висновок може бути один – зважаючи на дотримання всіх можливих теорій кінодраматургії, визначальними залишаються талант, ориґінальність, світогляд, авторська сміливість одверто писати про актуальне в людському житті (особистому, соціальному, національному тощо), а також пошук для сценариста режисера-однодумця. А як ми знаємо, талановитих і сміливих людей не так багато, та й з однодумцями завше проблемно.
Ігор Савиченко (продюсер)
Чи потрібен сценарний фестиваль в Україні?
Звичайно так! Сценаристи на мають сидіти по своїх квартирах за моніторами увесь час. Їм треба спілкуватися, вчитися, дивитись кіно, зняте за сценаріями колег та отримувати від них відгуки. Завжди важливо зрозуміти, як сценарій трансформується під час зйомок та монтажу. І найкраще про це дізнатися під час фестивалів.
Відсутність сценаристів – це проблема і фестиваль може об’єднати і не тільки показати роботи, але й озвучити певні проблеми, можливо й знайти шляхи їх вирішення.
Також це шлях познайомити авторів з продюсерами та режисерами.
І вже зовсім чудово було б заснувати грошові призи, що можуть бути витрачені або на навчання або на написання наступного сценарію.
