Богдан Жолдак: "ПАНОВЕ СКРИПТ-СКРІНЕРИ!"
Останнього часу набуває розголосу ідея, що в Україні немає кіносценаристів. А ще режисерів, операторів, акторів. Ця паскудна теза двоянусна, бо безліч цих професіоналів плідно вкалують не на місцевих теренах, а за північним кордоном, щосили прикидаючись московітами; тобто вони є, але їх нема. Цей процес дещо нагадує сумнозвісну работоргівлю, де на світових теренах одне з чільних місць також посідає Україна. Звісна річ, коли вся ця велетенська продана кінематографічна потуга почне колись знову працювати на Батьківщину, то тут розпочнеться велетенський Ренесенс, а цього означені пророки аж ніяк допустити не можуть. Як то кажуть: фальшиві пророки власноруч здійснюють свої пророцтва.
Аби протидіяти навалі інтелектуальним брехнням й постав всеукраїнський кінофестиваль «Кіноскрипт», котрий запрезентував велетенський ареал сценарної продукції – на конкурс надійшло біля 100 кіносценаріїв, а до участі було допущено 80, це засвідчує ще й чималу принципову позицію відбіркової комісії. Тексти різної якості, є трохи й посередніх, однак чимало й геніальних – міркування журі узгоджувалися нелегко, бо було про що посперечатися. Слава Богу, це відбувалося в «закритому режимі», адже авторство претендентів було закодоване.
Авторові цих рядків довелося ще й паралельно попрацювати в експертній сценарній комісії Держкіно, отож можна порівняти ці два потужні напрямки. Щодо професіоналізму – то рівень його однаково високий, однак державний конкурс трафлений великими намаганнями прорватися до фінансування, що значно позначалося на віртуозності викладу.
«Кіноскриптники» ж – незаангажовані, тому їхні твори прозоріші, натхненніші, бо над ними не тяжіє жорстокий вирок матеріального втілення. Тобто вони більше наближені до чистого мистецтва, от!
Україна геть уся оповита кіносценаріями, бо наш народ надзвичайно мрійливий, сценаристами легко стають люди без спеціальної кіноосвіти, ба, навіть без простої вищої, - стихійність цього процесу нагадує небачене наше волонтерство на АТО, чиїм намаганням ми здебільше й протидіємо агресорові, - тобто аматорство й тут виявляється набагато дієвішим, аніж професіональність оборонних відомств. Та би й пригадати козаків, гайдамаків, УПА – скрізь на захист народу ефективнішими в наших умовах виявилися, власне, недержавні структури.
Ну, то що, державо?
Коли ти вже покинеш пасти задніх у наших визвольних змаганнях? Коли ти вже візьмешся до відвоювання інформативного простору? До війни з духовним поневоленням? Та звернеш увагу на цілу армію готових стати до бою стихійних кіносценаристів?
Фестиваль відбувся під високою егідою Асоціації сценаристів Національної Спілки кінематографістів України (недержавної творчої установи), а ще до покровителів долучилася недержавна «Коронація слова» - найпрестижніший наш літературний конкурс, де до номінації в сценаристиці надходить щоразу й до 1000 сценаріїв – однак виявилося, що про конкурентне протистояння конкурсів навіть і не йдеться, бо всі вітчизняні творчі змагання, виявляється, мають однакову мету – піднесення нашого Духу, де найдієвішім засобом є, безперечно, кінематограф.
