Філософія сценарної любові від Етгара Керета

Черги до цьогорічного Книжкового Арсеналу сягали неабияких рекордних позначок. Довелось і мені втиснутись у цю ходу аби потрапити на найбільшу українську подію, “що об'єднує літературу і мистецтво”. Я швидким кроком поспішив до зали зі східною назвою “Будда”.

За лічені хвилини перед великою аудиторією представ відомий гість з Ізраїлю, письменник, сценарист та режисер Етгар Керет. До Києва він прибув не тільки аби представити свою книгу “Раптом стукіт у двері”, перекладену видавництвом “Фоліо” українською мовою, а ще й з метою провести майстер-клас для митців писемної справи та норовливих кінематографістів. Серед його вагомих нагород є “Золота камера” Канського кінофестивалю за трагедійний фільм “Медузи”.

Оскільки прийшло більше народу ніж планувалось, запрошений гість перейшов від заготованих вправ для присутніх одразу до списку порад для втілення ідейного задуму та опрацювання свого тексту:

1. Пиши тільки те, що вважаєш за потрібне. Ми живемо під враженнями, які викликають різні емоції та думки про навколишній світ. І саме про такі внутрішні почуття ми й хочемо поділитись. І це надає задоволення.

2. Не варто боятись потерпіти фіаско. Якщо нічого путнього не йде до макітри, чи пишеться, але не те чого хочеш — не журись. “Поганий текст не зробить дірку в озоновому шарі, це лише невеличка кількість слів”.

3. Пиши тільки в тому разі, якщо тобі це подобається, не примушуй себе через силу. Тотальна свобода — можеш припинити це робити і зайнятись чимось іншим, можеш віднайти альтернативу цій справі. І можливо, це хобі дасть тобі поштовх для нової історії та сотні наступних.

4. Люби своїх персонажів. Для них, ти — мама й тато, які ставляться з ретельною увагою до своїх діточок — хороших і злих, протагоністів та антагоністів. Кожен з нас мріє, що живе у своєму фільмі, щось подібне до комплексу “Шоу Трумана”, де він головний герой, зустрічає як позитивних персон так і поганців. Але в поганців теж є таке світоглядне бачення, де вони є ключовою фігурою свого життєпису.

5. Завжди починай зсередини. Письменники звикли починати оповідь спочатку, розгортаючи усі події за знайомим принципом. Одначе їхня читацька аудиторія хоче бачити хід дії, що вже розвивається. “Машині потрібен час, аби розігнатись, а коли пишеш — ти вже на шосе і з набраною швидкістю” - запевнив Керет. Треба зацікавити різкою зміною дивних обставин, або ж кинути до чуттєво пов'язаного з читачем світу, аби він не відволікався від книжки.

6. Не роби все за правилами, за окресленими законами жанру. Додавай щось нове, чого не було до цього.

7. Пиши тільки як сам бачиш, у своєму стилі. “До мене підходили різні особи, і казали, що хочуть написати сценарій краще за Тарантіно. Але я щоразу їх переконував, що краще за Тарантіно зробить тільки він сам”.

8. Важлива, особисто для Керета, порада — пиши в тому місці, де тобі ніхто не заважає. Шукай тільки те місце, де можна відверто й цілісно викласти свої думки і аби ніякий тілесний розлад вас не мучив.

9. Прискіпливо вишукуй свою публіку. Знаходь тільки тих читців, що зможуть прокоментувати написане не за послугу, а тому що вони так вважають насправді.

10. Не слухай нікого окрім себе — ти творець і твій розум видумує щось незвичайне.

Після переліченого каннський лауреат показав свою абсурдну короткометражку “А як щодо мене?”, зроблену зі своєї дружиною до циклу екранних творів про права людей, і на основі відзнятого розповів про власний режисерський почерк.

Весь майстер-клас він жартував, намагався завести публіку, аби вона активніше ставила питання, на які, як Керет попередив, міг би відповідати годинами. Було купа фраз, які дають неабиякий поштовх для написання сценарію. І серед них мені сподобалась саме ця: “Пиши максимально стільки, скільки міг би запхати слонів в малу автівку... І від цього залежить, наскільки вистачить твоєї творчої енергії...”

Це його бачення, його стиль історій, що видаються в 40 країнах світу. І нехай він мислить неординарно, одначе істотна риса, яку він згадував не один раз під час зустрічі, то є любов. Любов до тієї справи, до якої в тебе лежить душа. Яку ти хочеш розвивати до кінця свого життя. Писати свої мемуари або свій сценарій, про який, можливо, колись знімуть непоганий байопік.

Так, у суботу в загадковому залі “Будда” народилась нова філософія. Філософія сценарної любові.