Як знімати і просувати документальне кіно

Pежисер-документаліст Джессі Мосс та професорка Патрисія Ціммерман поділилися своїм досвідом зйомки документального фільму, його рекламування та просування. Це був один із майстер-класів від Посольства США, що пройшли 21 травня в Американському домі.

Воркшоп розпочався з розбору п'ятихвилинного фрагменту стрічки Мосса “Overnighters”, що отримала спеціальний приз журі за інтуїтивне мислення на кінофестивалі “Sundance” у 2014 році, за 5-ма категоріями, означеними пані Ціммерман.

Кандидатка з філософських наук, яка вивчає екранні проекти та консультує їх з просування на кінофестивалі, означила конкретні аспекти для перегляду фільму, на які мусять звертати увагу кінематографісти та небайдужі кіномани, та запропонувала аудиторії відшукати їх у картині Джессі.

Зробити так звану “хірургію” екранного твору за пунктами: 1) структура зйомки; 2) структура динаміки кадру; 3) позитивний та негативний простір; 4) плани зйомки: задній, середній та передній; 5) композиція кадру — симетричний чи несиметричний (динамічний) баланс.

Відвідувачі лекції мали змогу передивитися фрагмент “Overnighters” за означеними категоріями і прокоментувати побачене. Також режисер цієї стрічки наголосив, що за допомогою локацій та натурального кольору при зйомці можна віднайти шлях показу персонажів, прояв їхнього характеру. Особливо це підкреслюють кадри з пастирем, який дивиться на схід сонце — через світло на горизонті вимальовується його силует на темному тлі.

“Для бездоганної картинки потрібно чітке світло та правильний вибір плану, аби таким чином передати емоційний стан свого героя та візуально підкреслити його монолог на камеру,” - запевняє Мосс.

Так само треба вірно ввести глядача у навколишній світ свого документального фільму, аби той отримав якусь первинну інформацію та не зрозумів що коїться. “Кинути його у той світ, аби в публіки з'явились питання, приховати від нього початковий зміст, аби далі все розвинулось в їхній уяві...”

Після цього пані Ціммерман розповіла про просування свого кіно на фестиваль. Наголосила, що велика доля успіху залежить від гарного і сильного сюжету, який одразу запримітять інвестори і почнуть вкладити у нього гроші.

“Кінофестиваль “Санденс” надає таку змогу молодим кінематографістам, аби початківці показали свій матеріал, в якому інвестори побачать талант, стейкхолдери, які реалізують твої подальші амбіції,” - запевнила Патрисія.

На прикладі власного фільму, Мосс зазначив, яким чином можна підготувати свій фільм для великого показу, зробити йому певний маркетинг. “Для початку складіть прес-реліз із базовою інформацією про свою стрічку для гарних дистриб'юторів. З коротким логлайном та синопсисом історії — це все на 1 сторінку. Це буде першоосновою трітменту, з яким ознайомляться продюсери. Після цього варто прорекламувати свій фільм у соцмережах … Професіонали загалом викладають все у Твіттері та Інстаграммі,” - сміється Джессі, - “аби мати контакт з інтернет-аудиторією, яка може писати тобі якісь повідомлення та коментарі з побажаннями, аби зберігся інтерес до цього проекту … Тому варто мати гарні відносини з журналістами та критиками, які писатимуть про тебе, аби так само висвітлити твою роботу в позитивному ракурсі, як в мене було з “Overnighters” ”.

Також, Мосс згадав про вигідний постер із закликом до перегляду, яскравий трейлер, а також створення свого персонального сайту із переліком власних праць, з якими можуть ознайомитись всі бажаючі і неодмінно залишити свої відгуки.

Для додачі Циммерман виділила три типи кінофестивалей, аби розуміти, куди варто везти свій фільм задля подальшої дистрибуційної кампанії: 1) Геополітичний — більшість відомих, які заробляють більше на туризмі, ніж на розвитку кінематографічної сфери, як-то Канни чи Шанхай” 2) Маркетинговий — рекламний продаж (Берлін, “Санденс”, Торонто, Канни); 3) Тематичний — на певні жанри та види, як у Флориді.

Загалом говорилося про неігрове кіно, яке не є прибутковим у світі. Але завдяки хорошій історії та поїздці на правильний фестиваль про нього можуть почути.

“Гарний фестиваль — це не місце для угод, а місце для цінування ідей, отримання досвіду. Презентувати себе, аби це мало ціну та вигоду,” - зазначає Патрисія.

Спікери запевняли, що українську документалістику полюбляють за кордоном, чим вже встиг прославитись Лозниця, та підтримали фразою із тим, що варто тренувати себе і мати контакти із когортою професіоналів, які виручать тебе в кар'єрному зростанні.

У самому кінці учасники лабораторії для молодих документалістів при Американському кінофестивалі “Незалежність” - “Indie Lab”, - показали три короткометражні стрічки на політичну та екологічну тематику, маючи дискусію щодо цього з глядачами та американськими гостями, які дали їм свої рекомендації щодо загального сприйняття та можливості затвердження їхніх робіт на відповідних заходах.

*Picture source: http://bakken.com/news/id/223565/santa-fe-independent-film-festival-overnighters/